Нормування праці  - конспект -  Менеджмент, Конспекты лекций из Бизнес-администрирование
pauk_86
pauk_8628 мая 2013 г.

Нормування праці - конспект - Менеджмент, Конспекты лекций из Бизнес-администрирование

DOC (222 KB)
47 страница
128Количество просмотров
Описание
Конспект лекций по дисциплине Менеджмент. На тему Нормування праці. Нормування праці – це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини. Нормування...
20баллов
Количество баллов, необходимое для скачивания
этого документа
Скачать документ
Предварительный просмотр3 страница / 47
Это только предварительный просмотр
3 страница на 47 страницах
Скачать документ
Это только предварительный просмотр
3 страница на 47 страницах
Скачать документ
Это только предварительный просмотр
3 страница на 47 страницах
Скачать документ
Это только предварительный просмотр
3 страница на 47 страницах
Скачать документ

Вступ.

Нормування праці – це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини. Нормування праці – це економічна наука, пов’язана з іншими економічними, а також суспільними і біологічними науками. Тому метод і порядок встановлення норм праці, обгрунтування їх рівня грунтується на законах економіки, математики, фізики, хімії, організації виробництва, філософії, фізіології і психології. В більш загальному розумінні нормування праці – це встановлення конкретного виразу міри праці, тобто норми праці, які включають проектування трудового процесу і визначення його необхідної тривалості. Щодо норм висуваються наступні вимоги. Вони повинні бути:

1. Науково обгрунтовані; 2. Економічно обгрунтовані; 3. Фізіологічно обгрунтовані; 4. Соціально обгрунтовані; 5. Науково обгрунтовані. Нормування праці відіграє важливу роль у

економічній роботі промислового підприємства. Воно служить підгрунтям для складання технічно і економічно обгрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації. Норми праці виступають у ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства – підвищення продуктивності праці.

Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва. Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити людей, зайняті виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої

частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв’язок. Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. В той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

В даній курсовій роботі запропоновано до огляду проект заходів, що спрямовані на усунення непродуктивних затрат праці і витрат робочого часу на промисловому підприємстві (на прикладі АТ “Ватра”). Виявлення резервів часу є необхідним процесом для встановлення темпів зростання продуктивності праці – одного із важливих показників раціональної організації праці і економічного розвитку підприємства.

Розділ І.Зміст і класифікація затрат робочого часу

і методи вивчення.

Щоб методи нормування праці в народному господарстві були єдині, необхідна єдина класифікація – розділення по категоріях – затрат робочого часу. Вона повинна слугувати основою для вивчення фактичних затрат робочого часу, співставлення і аналізу результатів спостережень з метою виявлення резервів підвищення продуктивності праці, визначення тривалості виконання елементів трудового процесу і встановлення норм.

Така класифікація застосована до всіх галузей народного господарства, розроблена НІІ праці держкомітету по праці. Науково обгрунтоване нормування повинно сприяти вдосконаленню організації праці і технологічних процесів на робочому місці, а також найбільш повному і економічному використанню обладнання. Розглянемо на основі методики НІІ праці класифікацію робочого часу виконавця і класифікацію часу використання обладнання.

1. Класифікація затрат робочого часу виконавця.

Під робочим часом розуміють встановлену тривалість робочої зміни. Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань. Він поділяється на час продуктивної роботи і час роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.

Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної роботи, оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної роботи витрачається робітником на підготовку до роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій, пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної документації, ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу майстра, наладка верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли тривалий час виконується одна і таж робота, наприклад у масовому виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини, підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не враховується.

Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки верстата.

Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління, штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.

Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми, розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом. Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання, відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі машинно-автоматичного основного часу зміна предмету праці здійснюється робочою частиною

обладнання без безпосередньої участі робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на верстаті з автоматичною подачею.

На протязі машинно-ручного основного часу зміна предмета праці здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника: наприклад, зняття стружки на верстаті ручною подачею, свердління електродреллю.

На протязі виконання ручного основного часу зміна предмету праці здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання, фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці, або через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління верстатом (пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і виключення подачі), проміри деталі.

Допоміжний час може бути машинно- автоматичним, машинно-ручним і ручним. Машинно- автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується безпосередньо робітником без застосування якого- небудь механізму: наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі роботи.

Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем на протязі всієї робочої зміни, але переважно на початку і в кінці робочого дня: наприклад, час розкладання і збирання інструменту на початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад, розмотування розбракованих бобін на мотальних машинах або зняття з заготовки зайвого припуску при механічній обробці і т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого робітник з різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби, виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви, встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад, технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з технічних (ламання механізмів, відсутність різного виду енергії) і з

організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту, відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової дисципліни робітником.

Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо- заключного часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності праці.

1.2.Класифікація часу використання обладнання.

Час використання обладнання поділяється на час роботи і час перерв в роботі обладнання.

Час роботи обладнання, на протязі якого обладнання працює, поділяючись на час роботи обладнання по виконанню виробничого завдання, або оперативний час, і час роботи обладнання, непередбачений виконанням виробничого завдання.

Час роботи по виконанню виробничого завдання включає весь час, на протязі якого обладнання знаходиться в робочому стані і предмет праці обробляється (переробляється), а також здійснюються допоміжні дії, необхідні для виконання основної роботи. Він поділяється на основний і допоміжний час.

На протязі основного часу здійснюється процес обробки (переробки) предмета праці і автоматичний ввід його в обробку: наприклад, час обробки поверхні деталі на металорізальних верстатах.

Основний час обладнання буває машинним (апаратурним), коли робітник спостерігає і регулює роботу обладнання (наприклад, робота на верстатах з автоматичною подачею), і машинно-ручним, коли поряд з машинною роботою необхідна ручна праця (наприклад, робота на верстатах з ручною подачею).

Допоміжний час включає час на дії, необхідні для виконання основної роботи і неперекривні машинним часом: наприклад, час встановлення деталі на верстаті, час завантаження апаратів перервної дії і ін.

Оперативний час – основний і допоміжний – поділяється крім того на машинно-вільний (МВ), апаратурно-вільний (АВ) і час роботи обладнання за участю робітника – час зайнятості робітника (З).

До часу роботи обладнання, не передбаченому виконанням виробничого завдання, належить час виконання невиробничої і випадкової роботи. Час непродуктивної роботи обладнання включає час роботи обладнання, яке не збільшує об’єм і не покращує якість продукції: наприклад, час роботи обладнання по виготовленню продукції, забракованої при її прийомі. Час випадкової роботи обладнання включає час на виготовлення продукції, непередбаченої виробничим завданням, але виготовлення якої є виробничою необхідністю.

Час перерв в роботі обладнання – час його бездіяльності – ділиться на час регламентованих і нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв включає час на такі перерви: пов’язані з підготовкою до роботи і з обслуговуванням робочого місця (виконання підготовчо- заключних робіт і робіт по організаційно-технічному обслуговуванню); передбачувані технологією і організацією виробничого процесу (ремонт механізмів за графіком, неусувні технологічні перерви, в тому числі при багатоверстатному обслуговуванню через співпадання часу зайнятості робітника на одному верстаті з необхідністю обслужити інші і т.д.); відпочинок і особисті потреби працівника.

Час нерегламентованих перерв ділиться на час перерв внаслідок порушень нормального протікання виробничого процесу (бездіяльність обладнання в зв’язку з відсутністю енергії, палива, сировини; позапланові ремонти обладнання через його несправність і т.д.) і на час перерв, викликаних порушенням трудової дисципліни робітником (запізнення, відлучення в процесі роботи, передчасне залишення робочих місць і т.д.).

Час використання обладнання, як і затрати робочого часу виконавця, поділяють на нормований і ненормований. До нормованого часу роботи обладнання належить час роботи по виконанню виробничого

завдання і час регламентованих перерв. До ненормованого часу належить час невиробничої і випадкової роботи і час нерегламентованих перерв.

В доповнення до розробленої класифікації затрат робочого часу і часу використання обладнання ННІ праці рекомендуються умовні позначення, які застосовуються в основному для індексації затрат часу при різних дослідженнях.

Таблиця 1.

Назва груп і категорій затрат робочого часу.

Умовні позначення.

Час на виконання виробничого завдання

Підготовчо-заключний час Оперативний час Основний час Допоміжний час Час обслуговування робочого місця Час організаційного обслуговування Час технічного обслуговування Час роботи непередбаченої виконанням виробничого завдання

Час випадкової роботи Час невиробничої роботи Час перерв у роботі Час регламентованих перерв Час на відпочинок і особисті потреби Час перерв встановлених технологією і організацією виробничого процесу

Час нерегламентованих перерв Час перерв викликаних порушенням трудової дисципліни

Час перерв викликаних порушенням нормального протікання виробничого процесу

Машинний час Манинно-вільний час Апаратурно-вільний час Час зайнятості робітника на обслуговуванні обладнання

ЧВЗ ПЗ ОЧ О Д ОМ Орг Тех

ЧНЗ ЧВР ЧНР П ПР ВОП

ПТ ПН

ППД

ППП М МВ АВ

З А

Активне спостереження Час пасивного спостереження за роботою обладнання

ЧСП

Розділ ІІ.Методи вивчення затрат робочого часу і

часу використання обладнання.

Розглянемо способи вивчення затрат робочого часу згідно викладеної класифікації. Результати такого вивчення дозволяють визначити рівень раціональності

використання робочого часу, отримати вихідні дані, на основі яких розробляються нормативи і встановлюються норми робочого часу.

Розрізняють наступні основні способи вивчення затрат робочого часу: фотографія робочого часу, хронометраж, фотохронометраж. Така робота проводиться методами безпосередніх замірів і моментних спостережень.

2.1. Методологія вивчення затрат робочого часу.

Методом безпосередніх замірів фіксується повністю час на виконання операцій або їх елементів, зміни чи її частини. В результаті можна отримати дані про фактичні затрати робочого часу за весь період вивчення, а також найбільш повно дослідити процес праці і використання обладнання.

Однак проведення спостережень і обробка отриманих даних досить трудомісткі, і тому один спостерігач може вивчити затрати часу одного робітника або одночасно невеликої групи робітників.

Методом моментних спостережень, який фундується на теорії ймовірності, фіксується не час, а число моментів тих чи інших категорій затрат часу спостережуваних виконавців або обладнання. Цей метод широко застосовується при вивченні великої кількості робочих місць, коли достатньо знати середні затрати часу і не потрібна детальна структура цих затрат.

На відміну від безпосередніх замірів моментними спостереженнями можна одночасно охопити велику кількість працюючих або обладнання, зокрема провести масову фотографію робочого часу. Невелика трудомісткість методу взагалі і простота проведення спостережень зокрема дозволяють залучати до досліджень не тільки спеціалістів, але й всіх спеціалістів підприємства.

Для вимірювання затрат часу застосовуються годинник, секундоміри, хроноскопи, кіноапаратура. Крім того за останні роки успішно використовуються напівавтоматичні пристрої для фотографій (включаючи моментні спостереження) і хронометражу.

Напівавтоматичні пристрої дають можливість вести спостереження за кожним елементом затрат праці без спостережного листа. Вони показують сумарні затрати часу (за час проведення спостережень) по кожному елементу окремо. До таких пристроїв належать, наприклад, сумуючі, пишучі і багатоциферблатні цифрові пристрої. Ці пристрої мають декілька кнопок або клавіш. Кожному елементу затрат присвоюється номер кнопки або клавіші пристою. При натиску на клавішу пристрій включається і починає фіксувати тривалість виконання даного елементу. По закінчені виконання роботи спостерігач натискує на клавішу, яка відповідає наступному елементу, в результаті чого відлік часу по першому елементу припиняється, але починається по наступному. Пристрій дозволяє вести одночасно відлік часу по декількох елементах. Якщо даний елемент роботи повторюється декілька разів, повторним натиском на клавішу відлік часу відновлюється без спрацювання отриманих раніше результатів. В результаті сумуються затрати часу по даному елементу роботи.

При проведені моментних спостережень без спостережного листа застосовується лічильник кількості моментів.

Якщо необхідно знати тривалість виконання окремих елементів операцій в кожному замірі, наприклад, при хронометражі, застосовують друкуючі пристрої. Поточний час і тривалість елемента в цьому випадку фіксуються на паперовій стрічці, яка пересувається автоматично. На цій же стрічці друкується код елементу.

Є також пристрої для географічної реєстрації, які записують на стрічці тривалість кожного елементу затрат часу у вигляді ліній в певному масштабі.

Незалежно від виду спостереження проведення кожного з них складається з наступних етапів: підготовка до спостереження; його проведення; обробка даних; аналіз результатів і підготовка пропозицій по вдосконаленню організації праці.

При проведенні хронометражних спостережень слід враховувати ту обставину, що норми і нормативи розраховуються виходячи з передових прийомів і

методів праці, але норма повинна передбачати середню інтенсивність праці робітника, який оволодів передовими прийомами і методами праці і виконує встановлене нормоване завдання. Тому спостереження слід проводити за робітниками відповідної кваліфікації, які мають приблизно середній процент виконання норм по даній роботі (виду робіт), розрахований без врахування робітників, що не виконують норму.

2.2. Метод безпосередніх замірів.

2.2.1. Фотографія робочого часу. Фотографія робочого часу – це метод

спостереження і замірів всіх без виключення затрат часу на робочому місці на протязі всього періоду спостереження в порядку послідовності виконання цих затрат.

Якщо фотографія робочого часу проводиться на протязі всієї зміни, вона носить назву фотографії робочого дня. Фотографія робочого часу проводиться з метою: виявити витрати робочого часу, встановити їх причини і розробити організаційно-технічні міроприємства по їх усуненню; отримати і накопичити вихідні дані для розробки нормативів часу на обслуговування робочого місця, підготовчо-заключного часу, на регламентований відпочинок і природні потреби.

Крім цього фотографії робочого часу можуть бути використані для визначення таких показників кількості одиниць обладнання, яке може обслужити один робітник; кількості робітників, необхідних для обслуговування окремих видів обладнання; степеня використання обладнання в часі і ін.

В залежності від цільового призначення фотографії розрізняють наступні основні її види: індивідуальна фотографія і її різновидність – самофотографія; групова фотографія; бригадна фотографія; фотографія робочого часу багатоверстатника; цільова фотографія.

При індивідуальній фотографії робочого часу об’єктом спостережень є затрати часу одного робітника, що працює на одному робочому місці. Індивідуальна фотограція робочого часу проводиться в

тих випадках, коли необхідно детально визначити всі затрати часу на конкретному робочому місці на протязі зміни.

При груповій фотографії робочого часу спостерігач проводить одночасно заміри затрат часу групи робітників (до 10чол.), що працюють на декількох робочих місцях. Така фотографія доцільна при визначанні процента завантаженості робітників і втрат не на одному робочому місці, а на певній ділянці цеху.

Бригадна фотографія являє собою спостереження і заміри робочого часу, що витрачається кожною ділянкою бригади зайнятою виконанням спільної роботи. Цей вид досліджень застосовується в тих випадках, коли робота, що вивчається виконується бригадою, що працює на одному місці і по одному наряду. Основна мета бригадної фотографії заключається у встановленні оптимального складу бригади по кваліфікації і кількості, а також правильного розділення праці і раціональної її організації.

Фотографія робочого часу багатоверстатника передбачає спостереження і заміри затрат часу одного робітника, що обслуговує декілька верстатів (агрегатів). Вона проводиться з метою встановлення оптимальної кількості верстатів, що обслуговуються одним робітником.

Процес проведення цільової фотографії робочого часу проводиться зі строгим цільовим призначенням, наприклад, при визначенні затрат підготовчо- заключного часу, затрат часу на організаційне обслуговування робочого місця, на природні потреби.

Процес проведення любого виду фотографії робочого часу незалежно від способу спостереження, складається з трьох основних етапів: підготовка до проведення фотографії робочого часу; безпосереднє фотографування; обробка отриманих результатів, їх аналіз і висновки.

Розглянемо процес проведення індивідуальної фотографії робочого часу. Підготовка до проведення фотографії передбачає ознайомлення з робочим місцем, його організації і обслуговуванням а також з змістом роботи, котра буде на ньому виконуватися. Результати ознайомлення відмічаються в спостережному листі. В

листі записуються також деякі дані про робітника: прізвище, табельний номер, спеціальність, стаж і тарифний розряд і т.п. Крім того в описовій частині листа вказуються цех, ділянка, дата, початок і кінець спостереження, прізвище спостерігача, форми обслуговування робочого місця.

Робітник повинен бути попереджений завчасно про проведення спостереження і його цілях. Спостерігач повинен з’явитися на робочому місці за декілька хвилин до початку зміни із спостережним листом і годинником.

Безпосереднє фотографування заключається в спостереженні і запису того, що відбувається на робочому місці на протязі спостережуваного періоду.

В момент початку зміни спостерігач відмічає в листі як початок спостереження, проставляє час, а потім веде послідовний запис всіх дій робочого обладнання на протязі зміни, вказуючи час по кожному виду затрат і відмічає кінець спостереження. Час, з точністю до хвилини зміряється, як правило, звичайним годинником.

Фіксація результатів спостереження ведеться безперервно по поточному часу, тобто відмічається початок і закінчення елементів роботи. Початком кожного елементу слід рахувати закінчення суміжного з ним попереднього. Як правило, основний і допоміжний час не є безпосереднім об’єктом вивчення при проведенні фотографії робочого часу, і тому вони заміряються сумарно як оперативний час. Запис замірів часу ведеться в реєстраційній частині спостережного листа.

Останнім етапом фотографій робочого часу є обробка і аналіз даних, отриманих в результаті спостереження. Спочатку визначається тривалість кожного елементу робочого часу шляхом вираховування з поточного часу, записаного проти даної затрати, зафіксованого проти суміжної попередньої затрати. Запис проводиться у відповідальній графі реєстраційної частини спостережного листа.

Після визначеності тривалості затрат робочого часу відбувається їх індексація, яка слугує основою для об’єднання одноіменних затрат. Для цього кожному

елементу затрат присвоюється умовне позначення – індекс. Індексація може бути буквинною і цифровою. Потім групуються і сумуються тривалості затрат, що мають однакові індекси і результати вносяться у зведення одноіменних затрат робочого часу, розміщеного на останній сторінці спостережного листа.

На далі визначається питома вага або процент кожного виду затрат в загальному балансі робочого часу до загального часу спостереження. На основі зведенні одноіменних затрат, а також нормативних даних складається фактичний і проектний баланс робочого часу. На основі фактичного балансу робочого часу робляться висновки про його використання, що встановлюють процент оперативного часу, втрат часу з організаційно-технічних причин, втрат часу з причин, що залежить від робітника і ін. Потім, вираховуючи із фактичних затрат робочого часу нормативні, визначаємо можливу економію робочого часу. При цьому необхідний контроль. Фактичний оперативний час в сумі з можливою економією робочого часу завжди рівний проектному оперативному часу:

Розрахована економія робочого часу дозволяє визначити можливий ріст продуктивності праці при усуненні втрат робочого часу за формулою:

, або

Аналіз проведених спостережень повинен супроводжуватися розробкою плану організаційно- технічних міроприємств, спрямованих на усунення втрат робочого часу з тих чи інших причин. Для цього в карті фотографій робочого часу передбачений відповідний розділ, в який вносяться запропоновані організаційно-технічні міроприємства.

Різновидом індивідуальної фотографії робочого часу є самофотографія, основна мета якої – залучити широкі маси робітників до виявлення втрат робочого часу і до розробки пропозицій по їх усуненню. Це запис лише втрат робочого часу і їх причин з вказанням тривалості.

Сомофотографію проводить робітник, проставляючи у відповідній стрічці спеціального бланку, в якому віддруковані можливі причини втрат робочого часу, тривалість кожної втрати в хвилинах. Відлік часу при самофотографуванні проводиться способом окремих замірів, тобто по кожному елементу затрат часу проставляється його тривалість у хвилинах.

На зворотній стороні бланку робітник записує пропозиції, які він рахує необхідним провести в життя для усунення виявлених втрат. Після цього бланк здається нормувальнику для обробки, аналізу і висновків.

Групова фотографія робочого часу в зв’язку з проведенням спостережень одночасно за декількома робітниками має деякі особливості. Так як об’єктом спостереження тут слугує декілька робочих місць, спостерігач не може фіксувати затрати робочого часу таким же безперервним способом, як при проведенні індивідуальної фотографії. В цьому випадку при запису користуються умовними позначеннями – індексами, кількість яких повинна бути доступною для запам’ятовування. Можна використовувати, наприклад, індекси, котрі застосовувались при обробці індивідуальної фотографії робочого часу.

Фіксація затрат часу проводиться через попередньо встановлені проміжки часу (1-3хв.), на протязі якого спостерігач оглядає те, що відбувається на робочих місцях і записує в спостережний лист за допомогою прийнятих індексів вміст затрат.

Через встановлений проміжок часу спостерігач повертається до спостережень за першим робітником, робить помітку в бланку і так по кожному наступному робітнику. Прийнята черговість повинна строго дотримуватись. Для запису спостережень умовними позначеннями служить спеціальний бланк (таблиця 2).

Таблиця 2 – Спостережний лист групової фотографії

робочого часу.

Періодичний запис часу. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Помі- тки

Індекси затрат робочого часу Початок спос- тереження, год. хв.

7.00 7.02 7.04 7.06 7.08 7.10 7.12 7.14 7.16 7.18 7.20

І так далі до кінця робочої зміни Кінець спос- тереження.

Обробка фотографії починається з складання одноіменних затрат на бланку, в якому записані всі індекси і номери робочих місць. При цьому визначається кількість одноіменних індексів по кожному робочому місцю і множиться на інтервал часу, через котрий проводилося спостереження (1-3хв.). Знайдений результат (сумарна тривалість по даній затраті робочого часу) записується проти потрібного індексу в графі, що відповідає робочому місцю. Таким чином отримують зведення затрат часу по окремим робочим місцям, а потім по всій ділянці. Після цього визначається процентний вміст кожного виду затрат до загальної суми, прийнятої за 100%.

В порівнянні з індивідуальною групова фотографія дає меншу точність, але дозволяє отримати досить повне уявлення про використання робочого часу на ділянці. Висновки по даних зведення одноіменних затрат групової фотографії визначаються тим же колом питань, що й при індивідуальній фотографії: характеристикою використання робочого часу, процентом можливого підвищення продуктивності праці, планом організаційно-технічних міроприємств,

що передбачають максимальне ущільнення робочого дня.

При проведенні бригадної фотографії в спостережному листі в графі “Що спостерігалось” записуються затрати часу учасників бригади в тій послідовності, в якій вони протікають. В момент закінчення того чи іншого етапу робіт в графі, відведеній для кожного робітника, проставляється поточний час. Зведення одноіменних затрат робочого часу складається по кожному робітнику окремо. Обробка даних проводиться так, як і при індивідуальній фотографії. В випадку проведення фотографії робочого часу багатоверстатника 'об’єктом спостереження є не тільки затрати часу робітника, але й використання в часі кожного верстата. При замірах окремих затрат часу в спостережному листі вказується до якого верстату належить дана затрата. Запис ведеться по поточному часу закінчення кожної категорії затрат робочого часу по окремих верстатах. З цією метою в реєстраційній частині спостережного листа передбачена спеціальна графа для кожного верстата.

При обробці даних спостереження складається зведення одноіменних затрат часу робітника, часу роботи і простоїв кожного верстата з вказанням причин.

Обробка отриманих даних проводиться так, як при індивідуальній фотографії робочого часу. Крім балансу робочого часу багатоверстатника складається також баланс робочого часу обслуговуваних ним верстатів, що дає можливість не тільки зробити висновки про використання робочого часу робітником, але й визначити ступінь використання обладнання в часі і накреслити організаційно-технічні міроприємства, спрямовані на підвищення продуктивності праці робітника і усунення витрат часу в роботі обладнання.

Цільова фотографія робочого часу проводиться так, як і індивідуальна, з тією лише різницею, що вона може охопити проміжок часу більше або менше зміни в залежності, які цілі ставляться при її проведенні.

2.2.2. Хронометраж. Хронометраж – метод спостереження і замірів

безпосередньо на робочому місці затрат оперативного

часу на багаторазово повторюваних операціях. Якщо при індивідуальній фотографії робочого часу передбачується спостереження всіх без виключення затрат робочого часу на протязі, як правило, зміни, то при хронометражі об’єктом вивчення є лише основний і допоміжний, тобто оперативний час.

Хронометражем досягаються наступні основні цілі: накопичення даних про тривалість окремих елементів оперативного часу, що приймаються при розрахунку технічно обгрунтованих норм, зокрема на основі таких даних побудовані нормативи допоміжного часу, основного ручного, основного машинно-ручного і ін.; встановлення технічних норм часу на операції, що не підлягають нормуванню розрахунковим методом; наприклад, на збірних, монтажних, слюсарних роботах; вивчення прийомів і методів роботи кращих робітників з метою широкого поширення їх виробничого досвіду; з метою синхронізації часу на виконання окремих операції в поточному виробництві. Об’єктом хронометражу, як правило, є виробнича операція.

Хронометраж проводиться з допомогою різноманітних вимірювальних пристроїв – секундомірів і хронометрів, хронографів і спеціальної фото- і кіноапаратури. Техніка його проведення складається з наступних основних етапів: підготовка до хронометражу; безпосереднє спостереження і заміри часу; обробка отриманих даних, їх аналіз і висновки. В процесі підготовки спостерігач повинен попередньо повідомити робітника про проведення спостережень і пояснити їх. Окрім цього спостерігач ознайомлюється з обладнанням, організацією і обслуговуванням робочого місця, на котрому буде виконуватись операція, що вивчається. Виконання операції доручається робітнику відповідної кваліфікації і з середньою продуктивністю праці, якщо хронометраж не ставить цілі вивчення і поширення методів роботи передовиків виробництва. Перед початком хронометражу необхідно організувати роботу таким чином, щоб робітник був забезпечений всім необхідним і його робоче місце було в порядку.

На лицьовій стороні спостережного листа фіксується назва цеху, ділянки, тип і інвентарний номер обладнання, назва досліджуваної операції, вказується

прізвищу робітника, його табельний номер, спеціальність, стаж роботи по даній спеціальності і загальний стаж, тарифний розряд, середній процент виконання норм та інші дані.

Досліджувану виробничу операцію розчленовують на складові її елементи, тобто на окремі прийоми і невеликі технологічні комплекси прийомів, по яких будуть проводитися спостереження і заміри часу. Елементи операції записуються в реєстраційній частині спостережного листа.

При розчленування операції на елементи для забезпечення точності замірів визначається границі, що відокремлюють їх один від одного. З цією метою встановлюють так звані фіксажні точки, під якими приймаються чіткі зовнішні ознаки, що дають можливість робити висновок про початок і закінчення того чи іншого прийому операції. Наприклад, по відношенню до комплексу прийомів “взяти деталь, встановити і закріпити в патроні” фіксажною точкою, що визначає початок цього прийому, буде слугувати момент дотику руки робітника до деталі, а фіксажною точкою, що визначає закінчення комплексу прийомів, буде служити момент відриву руки робітника від ключа, котрим проводилось закріплення деталі у патроні верстату. Фіксажні точки кожного прийому записуються у відповідній графі спостережного листа. Якщо хронометраж проводиться по поточному часу, може вказуватися лише кінцева фіксажна точка відповідного елементу операції, оскільки вона одночасно визначає початок наступного елементу.

Кількість замірів, яку необхідно провести при хронометражі, залежить від ряду факторів, в основному від типу виробництва і тривалості досліджуваної операції, окремих елементів. Чим операція коротша, тим більша кількість спостережень необхідна для отримання достовірної тривалості окремих її елементів. В масовому виробництві потрібна більша кількість спостережень, ніж в серійному, так як дані про середню тривалість елементів операції повинні характеризуватися високою точністю. В практичній роботі необхідну кількість замірів можна визначити за таблицею 3.

Таблиця 3 – Кількість замірів при одному хронометражному спостереженні.

Характер роботи і

степінь участі в ній

робітника.

Тривалість елементу роботи, с

До 15.0 Від 15.0 до 60.0 Понад 60.0

Машинна Машинно- ручна Ручна

8-10 22-26 37-42

8-10 18-21 26-30

5-9 14-18 21-26

На другому етапі хронометражу проводяться спостереження і заміри тривалості окремих елементів досліджуваної операції двома способами: заміри (відліки) по поточному часу, тобто неперервним способом, – суцільний хронометраж; окремі заміри затрат часу – вибірковий хронометраж. Для запису замірів слугує хронометражний лист або хронокарта.

Спосіб замірів по поточному часу полягає в тому, що в момент початку першого прийому (або комплексів прийомів) досліджуваної операції обидві стрілки двохстрілочного секундоміра пускаються в хід. В момент закінчення кожного прийому (або їх комплексу) допоміжна стрілка зупиняється, по ній проводиться відлік часу, який описується в спостережному листі в стрічці відповідного елементу операцій в графі, що позначена буквою “П” (поточний час). Головно стрілка секундоміра продовжує вести безперервний відлік часу. Після запису показів допоміжної стрілки вона знову пускається в хід, ривком досягає ту, що йде, і вони разом продовжують відлік часу. В потрібний момент допоміжна стрілка знову зупиняється, спостерігач знімає показники часу, і так продовжується на протязі всього періоду спостереження, тобто до тих пір, поки не буде проведено необхідну кількість замірів (спостережень) по всіх елементах операції, що вивчається. При такому способі замірів затрати часу на

хронометруванні значно менші, ніж при проведенні окремих замірів.

При роботі з однострілочним секундоміром зняття показів проводиться без зупинки стрілки, тобто на ходу, що вимагає навику і не забезпечує такої високої точності, як спостереження з допомогою двохстрілочного секундоміра.

Спосіб окремих замірів, або вибірковий, заключається в тому, що в момент початку прийому (або комплексу прийомів) операції стрілка секундоміра пускається в хід. В момент закінчення прийому операції секундомір зупиняють, проводиться відлік часу за показами стрілки, і результат записується в спостережному листі в стрічці відповідного прийому операції в графі “П”. Цей час показує тривалість замірюваного прийому (або комплексу прийомів) операції.

Після запису стрілка секундоміра повертається в вихідне положення. З початком наступного прийому досліджуваної операції спостерігач повторює всі дії в тому ж порядку.

Цей спосіб менш зручний, так як спостерігач не має можливості зразу почати замір другого прийому операції, в кращому випадку він може почати замір третього прийому, тобто спостерігач витрачає в два-три рази більше часу, ніж при неперервному способі. Тому спосіб окремих замірів затрат часу застосовується переважно в тих випадках, коли необхідно визначити тривалість окремо вибраних прийомів операції.

По закінченню спостережень підходять до третього етапу хронометрування – обробки отриманих даних, їх аналізу і складанню висновків. Обробка спостережень, якщо хронометраж проводився способом заміру по поточному часу, заключається перш за все у визначені тривалості окремих елементів операції. Тривалість кожного прийому розраховується вирахуванням із поточного часу, записаного проти даного елементу, поточного часу, зафіксованого проти суміжного попереднього етапу.

Тривалості по кожному елементу операції складають хронометражний ряд. Кількість рядів дорівнює кількості прийомів і комплексів, на які

розчленована досліджувана операція, а кількість замірів в хроноряді – числу спостережень. Застосовуючи спосіб окремих замірів часу, хронометражні ряди отримують зразу ж на другому етапі роботи. Потім проводять їх аналіз, тобто визначають коливання в тривалостях, виявляють причини відхилень і виключають ті тривалості, які відмічені в спостережному листі як дефектні або якщо їх дефектність виявлена в процесі аналізу. Ступінь стійкості кожного хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом стійкості:

, де Тмах,Тmin – найбільша і найменша тривалість

прийому операції в ряді. Нормативні коефіцієнти стійкості (таблиця 4)

встановлені на основі багаторазових спостережень при різних типах виробництва. Цей коефіцієнт розраховується границею допустимого розсіювання замірів хроноряду.

Таблиця 4 – Нормативні коефіцієнти стійкості.

Тип виробництва на даному робочому місці.

Тривалість елемента роботи, що вивчається.

Нормативний коефіцієнт стійкості хронометражного ряду

при різних видах робіт. Маш ин- на

Маш ин- но- ручн а

При спос- тереж енні за робото ю

обладн ання

Робо та вруч ну.

Масове До 10 Понад 10

1,2 1,1

1,5 1,2

1,5 1,3

2,0 1,5

Крупносерійн е

До 10 Понад 10

1,2 1,1

1,6 1,3

1,8 1,5

2,3 1,7

Серійне До 10 Понад 10

1,2 1,1

2,0 1,6

2,0 1,8

2,5 2,3

Мілкосерійне і одиничне, не залежить від тривалості. 1,2 2,0 2,5 3,0

Тривалості всіх замірів ряду, визнаних придатними,

сумуються і записуються у графу “Сума тривалостей”. Потім визначають середню тривалість прийому як середню арифметичну, розділяючи суми тривалостей по всім замірам (спостереженням) ряду на число цих замірів, не рахуючи виключених. Знайдена середня арифметична приймається як нормальна тривалість даного прийому або комплексу прийомів операції і записується в відповідну графу хронометражної карти.

Сума середніх тривалостей всіх прийомів операцій складає нормальну тривалість виконання операцій в цілому.

2.2.3. Фотохронометраж. Фотохронометраж – це спосіб сумісного

проведення фото- і хронометричних спостережень, застосовується, як правило, в мілкосерійному і індивідуальному виробництві, на роботах, які регулярно повторюються на протязі місяця, року, але чергування прийомів має довільний характер. В основному це стосується робіт, що виконуються в добувних галузях – лісозаготівельній і т.п. В даному випадку фіксуються всі затрати робочого часу на протязі зміни, а в ході вивчення проводиться хронометраж окремих робіт з розчленуванням їх на елементи. Таке поєднання хронометражу і фотографії робочого часу дозволяє встановити повторюваність окремих робіт, питому вагу підготовчих робіт в балансі робочого дня, використання робочого часу, структуру оперативного часу, найбільш ефективні прийоми праці. При фотохронометражі застосовуються суцільні (неперервні) і вибіркові заміри. Об’єктом спостереження є робота одного робітника, бригади або робітника-багатоверстатника. Вимірювання робочого часу проводять різними приладами і пристроями, наприклад, секундомірами.

Найбільш точні і суб’єктивні результати отримуються при використанні фото- і кінозйомки, а також оцилографічного запису.

2.3. Метод моментних спостережень.

комментарии (0)
Здесь пока нет комментариев
Ваш комментарий может быть первым
Это только предварительный просмотр
3 страница на 47 страницах
Скачать документ