Роздержавлення та приватизація реферат по экономической географии на украинском языке скачать бесплатно державний управління підприємство України державное малого підприємництва	 товариство фінансова працівники суб'єктів власний власники державного, Сочинения из Экосоциология. Moscow State University
docsity
docsity11 апреля 2017 г.

Роздержавлення та приватизація реферат по экономической географии на украинском языке скачать бесплатно державний управління підприємство України державное малого підприємництва товариство фінансова працівники суб'єктів власний власники державного, Сочинения из Экосоциология. Moscow State University

DOC (101 KB)
10 страница
20Количество просмотров
Описание
Роздержавлення та приватизація реферат по экономической географии на украинском языке скачать бесплатно державний управління підприємство України державное малого підприємництва товариство фінансова працівники суб'єктів...
20баллов
Количество баллов, необходимое для скачивания
этого документа
Скачать документ
Предварительный просмотр3 страница / 10
Это только предварительный просмотр
3 страница на 10 страницах
Скачать документ
Это только предварительный просмотр
3 страница на 10 страницах
Скачать документ
Это только предварительный просмотр
3 страница на 10 страницах
Скачать документ
Это только предварительный просмотр
3 страница на 10 страницах
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Реферат

З державного регулювання економіки

на тему:

“ Макроекономічні фактори забезпечення ефективних процесів роздержавлення та

приватизації

Чугу Михайла

ЕП -21 ВТЕІ КНТЕУ

Вінниця 2001

ЗМІСТ

1.Державне управління процесами приватизації 3

2.Порівняльна характеристика механізмів приватизації інших країн 3

3.Управління процесами приватизації в Україні. Способи

приватизації 5

4.Державна підтримка малого підприємництва 7

5.Використана література 10

1

Державне управління процесами приватизації 0 0 1 FОдним з елементів економічної політики і однією з найваж ливіших функцій

0 0 1 Fдержави у період переходу до ринку є зміна еко номічної структури - створення

структури змішаної економіки. 0 0 1 FСтруктура змішаної економіки формується через роздержав лення і приватизацію.

Поняття роздержавлення і приватизація не ідентичні. Роздержавлення - глибший процес, 0 0 1 F

0 0 1 Fйого метою є при скорене створення потрібних для повноцінної ринкової економі ки

0 0 1 Fрізноманітних суб'єктів підприємницької діяльності, ліквіда ція майнової монополії

держави у підприємницьких відносинах. Воно передбачає роздержавлення економіки 0 0 1 F(ліквідацію диктату плану, централізованого розподілу ресурсів тощо), комерціаліза цію

0 0 1 Fдіяльності державних підприємств (запровадження принци пу самостійного

0 0 1 Fгосподарювання); демонополізацію виробницт ва і розвиток конкуренції; приватизацію

0 0 1 Fдержавної власності, тоб то її перехід у приватні форми (власне приватна, індивідуальна,

кооперативна, колективна, акціонерна, змішана та ін.). 0 0 1 FЗміну форми державної власності провадять через комерціа лізацію, корпоратизацію

0 0 1 F(акціонування) тощо. Це супроводжуєть ся зняттям підприємств з державного

0 0 1 Fфінансування і переведен ням на приватне кредитування, що розвантажить бюджет.

Порівняльна характеристика механізмів приватизації інших країн 0 0 1 FПриватизацію у країнах з ринковою економікою вели з ме тою розвитку

підприємництва. Вона відбувалася за умов сталих ринкових відносин, була орієнтована на 0 0 1 Fвільні грошові кошти гро мадян, мала локальний характер; відмінними були лише форми,

способи і темпи приватизації. 0 0 1 FНайповільнішою приватизація була у Великобританії. Голов ною її формою тут став

продаж державних підприємств, який вели переважно двома методами: публічним 0 0 1 F(відкритим) з обов'язко вим перетворенням підприємств у відкриті акціонерні товариства

і приватним (закритим) без зміни його юридичної форми. У випадку публічного продажу для працівників приватизованого підприємства були передбачені деякі пільги. Продаж підприємств супроводжувався збереженням або створенням нових механізмів регулювання. Уряд резервував так звану золоту акцію, що давала змогу контролювати нові компанії. Процес приватизації у Великобританії відбувався не лише на національному, а й на регіональному рівнях, тому важливими об'єктами приватизації були житло та муніципальні підприємства.

0 0 1 FУ Японії приватизацію, розпочату 1985 р., провадили шля хом перетворення:

0 0 1 Fдержавних корпорацій у санкціоновані юри дичні особи з приватним володінням

(санкціоновані компанії); державних компаній в акціонерні з наступним продажем 0 0 1 F

0 0 1 Fчасти ни акцій приватним власникам (спеціальні компанії); держав них або державно-

0 0 1 Fприватних корпорацій у приватні (повна при ватизація).

Процес приватизації в США відбувався у вигляді передачі приватної власності 0 0 1 F(повністю або частково) трудовим колекти вам.

Програма з формування власності працівників ESOP, прийнята конгресом США 1974 р., довела свою високу ефективність. Керівники компаній, які мали працівників-власників, що брали участь в управлінні компанії, домоглися високих результатів виробництва,

0 0 1 Fвисокої якості продукції та оцінок споживачів. Закла дену у програмах ESOP концепцію

застосовують нині більше, ніж у 50 країнах світу. У багатьох випадках вона стала 0 0 1 Fскладовим еле ментом денаціоналізації.

У Франції розпочату у 80-х роках приватизацію розгорнули, як пріоритетний напрям 0 0 1 Fекономічної політики держави. У її про цесі головну роль відводили не приватним, а

юридичним особам, що дало змогу організувати шляхом переговорів групу 0 01 Fстабіль них акціонерів - "тверде ядро". Акціонери "твердого ядра", які володіють 15-30% капіталу,

0 0 1 Fзабезпечують стабільність управлін ня, тобто реальний контроль над діяльністю

підприємства. Інша частина капіталу розділена між індивідуальними акціонерами. Тому основою економічної структури приватизації у Франції є самоконтроль, перехресна участь і розподіл капіталу.

Отже, приватизація у країнах з ринковою економікою набула таких форм: продаж 0 0 1 Fдержавних підприємств приватним юридич ним і фізичним особам, рекапіталізація

державних підприємств за участю приватних інвесторів, продаж частини акцій 0 0 1 Fпідприємств, які є власністю держави або вона їх контролює; про даж акцій приватних

компаній їхнім працівникам. 0 0 1 FУ нових індустріальних країнах, наприклад, у Південній Ко реї, можна визначити

п'ять головних напрямів приватизації: 1) 0 01 F уряд, створивши підприємство, надає змогу приватному секто ру керувати ним; 2)

підприємство або його частину продають одній або кільком юридичним особам (наприклад, через аукціон); 3) акції державного підприємства частково продають приватним особам; 4) державне підприємство ліквідують, у результаті чого є доступ у

0 0 1 Fгалузь приватним фірмам; 5) проводять опосередковану прива тизацію через пільги у

кредитуванні й оподаткуванні приватним особам.

Приватизація у країнах Східної Європи, досвід якої має для України найвагоміше значення, відбувалася у двох напрямах: по-перше, через передачу державної власності у приватні руки і, по-друге, через розвиток і виникнення приватного сектора на власній базі.

0 0 1 FОсобливість такої приватизації полягає в тому, що вона відбу вається не у ринковому

0 0 1 Fсередовищі, а за умов державного моно полізму, який поступово демонтують.

Характерним для країн Східної Європи є те, що для приватизації у них були створені 0 0 1 Fспе ціальні органи впливу на цей процес: у Польщі - Міністерство з перетворення форм

власності, у Румунії - Національне агентство з приватизації, у Чехо-Словаччині (нині Чехії 0 0 1 Fі Словаччині) - Фе деральне міністерство у справах національного майна і 0 01 Fпривати зації,

в Угорщині - Державне майнове агентство, в Болгарії — Агентство з приватизації, у 0 0 1 Fсхідних землях ФРН - Опікунське уп равління державною власністю.

0 0 1 FНезважаючи на такі спільні проблеми, як потреба робити ве ликі капітальні

вкладення у трансформовані підприємства, недостатність доходів населення, спричинена низьким рівнем життя, приватизацію у країнах Східної Європи також розрізняють за

0 0 1 Fтем пами, формами і способами. В Угорщині приватизація відбувалася за трьома напрямами: з ініціативи Агентства

державного майна ("згори"); з ініціативи самих державних підприємств; з ініціативи 0 0 1 Fпотенціальних інвес торів та власників. Хід приватизації "згори" підприємств сфери

0 0 1 Fобслуговування і внутрішньої торгівлі ("мала" приватизація) ре гулює закон, згідно з

яким передбачено обов'язкове переведення протягом двох років у приватну власність усіх 0 0 1 Fорендних і договір них підприємств. Механізми приватизації різні - це відкритий

0 0 1 F

0 0 1 Fкон курс або реалізація акцій через фондову біржу, збільшення ос новного капіталу.

Процес приватизації за ініціативою підприємств контролює Агентство державного майна, яке затверджує або відхиляє пропонований підприємством приватизаційний проект.

0 0 1 F

0 0 1 FНайпоши реніше роздержавлення за "зовнішньою" ініціативою, коли вітчиз няні та

іноземні підприємці звертаються з пропозиціями щодо придбання державних підприємств у повну або часткову власність.

Програму приватизації у Польщі планували на п'ять років. Підприємства, які 0 0 1 Fпідлягали приватизації, були розділені на дві кате горії: перша - великі, друга - малі і

середні (у сфері послуг, торгівлі і промисловості). Підприємства першої групи спочатку 0 0 1 Fкомерціа лізували, але їхнім власником - як єдиним акціонером - залишається скарбниця.

0 0 1 FУ ході приватизації 60% акцій державної власності пе реходить до інвестиційних

компаній, 10% безоплатно отримують працівники приватизованих підприємств, 30% 0 0 1 Fзалишається у дер жавній скарбниці для реформи соціального страхування. Дорослі

громадяни отримали право на частку державного майна у вигляді бон. Приватизацію малих і середніх підприємств ведуть: шляхом перетворення їх на

громадські підприємства, власниками акцій яких стають фізичні особи і приватні польські 0 0 1 Fабо іноземні ком панії; шляхом ліквідації підприємств, які мають незадовільні

0 0 1 F

0 0 1 Fеко номічні результати діяльності (повного продажу або продажу де якої частки майна).

У Чехо-Словаччині приватизація відбувалася також у двох формах - "малій" та 0 0 1 F"великій". Об'єктом "малої" приватизації ста ла сфера обслуговування. У цьому випадку

0 0 1 Fосновні та обігові фон ди продавали колективам через аукціони. "Велику" приватизацію

проводили на засадах використання купонів. 0 0 1 FПриватизація у колишній НДР - завдяки злиттю з економі кою ФРН - відбувалася

0 0 1 Fдосить інтенсивно, що дало змогу ліквіду вати низку підприємств-банкрутів, зберегти

0 0 1 Fкілька сот тисяч ро бочих місць, а також створити нові на приватизованих

0 0 1 F

0 0 1 Fпідприєм ствах. Досвід цієї країни свідчить: гарантом успішного ходу при ватизації є

0 0 1 Fформування правової бази і державних структур, по трібних для її проведення.

Управління процесами приватизації в Україні. Способи приватизації 0 0 1 FПроцеси приватизації в Україні контролює держава. Голов ним виконавчим органом,

під керівництвом якого розробляють і виконують програми приватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України.

0 0 1 FУ 1994 р. було прийнято рішення про створення єдиної сис теми органів

0 0 1 Fприватизації. Зокрема, регіональні відділення Фон ду в областях і органи приватизації

0 0 1 Fобластей були об'єднані й пе ретворені у регіональні відділення Фонду. На рівні районів і

0 0 1 Fміських підрозділів органів приватизації були створені представ ництва Фонду в районах

0 0 1 Fі містах. Це дало змогу вести єдину дер жавну політику приватизації на всій території

0 0 1 FУкраїни. Одночас но з формуванням структури ФДМ України, його регіональних

відділень та представництв з'ясовували функції і завдання органів державного управління процесами приватизації.

У сучасних умовах ФДМ України е головним органом, який формує і провадить 0 0 1 Fполітику держави у сфері приватизації, є орен додавцем і продавцем державного майна.

0 0 1 FФДМ України підпо рядкований Кабінету Міністрів України і підзвітний Верховній Раді

України. Відповідно до головних завдань сформована структура ФДМ України і система

управління процесами приватизації в цілому. Загальна структурна схема організації ФДМ показана на рис.1. Така громіздка

0 0 1 Fструктура центрального апарату зумов лена, по-перше, великою кількістю функцій і

0 0 1 Fзавдань, які покла дені урядом на цей орган, по-друге, неузгодженістю з іншими

0 0 1 Fуря довими структурами, по-третє, швидкими темпами реорганізації економіки України

тощо. У процесі приватизації застосовують такі способи:

• викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, що ЇХ створили працівники цих об'єктів;

• викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації; • викуп державного майна, зданого в оренду; • викуп державного майна, зданого в оренду з викупом; •продаж на аукціоні; продаж за некомерційним конкурсом; •продаж акцій відкритих акціонерних товариств; •продаж з відтермінуванням платежу.

Викуп об'єктів малої приватизації - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. Приватизація об'єктів малої приватизації, до яких належать невеликі підприємства переробної і місцевої

0 0 1 F

0 0 1 Fпро мисловості, легкої і харчової, промисловості будівельних матері алів, будівництва,

0 0 1 Fторгівлі і громадського харчування, побутово го обслуговування населення, окремих

видів транспорту, може відбуватися також шляхом продажу на аукціоні і за конкурсом. Продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта стає покупець, який

запропонував найвищу ціну.

Продаж за некомерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував найліпші умови подальшої експлуатації об'єкта або за однакових умов - найвищу ціну.

Продаж за комерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта 0 0 1 Fстає покупець, який за фіксованих почат кових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж за конкурсом з відтермінуванням платежу - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт з відтермінуванням платежу на три роки за умови попереднього

0 0 1 Fвне сення 30% його вартості.

0 0 1 FВикуп державного майна підприємства згідно з альтернатив ним планом

0 0 1 Fприватизації - спосіб приватизації, за яким власни ком об'єкта (або його частки) стає

товариство покупців, створене його працівниками, згідно з розробленим товариством 0 0 1 Fпокупців планом, що є альтернативним до плану, запропонованого комі сією з

приватизації. Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом, - спосіб приватизації, за яким

0 0 1 Fвласником об'єкта стає орендар відпо відно до договору оренди.

Продаж акцій відкритих акціонерних товариств - спосіб приватизації, за яким власниками акцій перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств

0 0 1 F

0 0 1 Fна конкурсних за садах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за най більшу

0 0 1 Fкількість акцій після реалізації акцій на пільгових умо вах.

Акціонування, як процес перетворення державних підприємств в акціонерні компанії 0 0 1 Fз розміщенням акцій в інвес тиційних банках, провадять шляхом випуску в обіг цінних

0 0 1 Fпа перів. Цінні папери 0 01 F - це грошові документи, що засвідчують пра во володіння

часткою капіталу, визначають взаємовідносини між організацією, яка їх випустила, та 0 0 1 Fїхнім власником і передбача ють виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а

також можливість передачі грошових або інших прав на ці документи іншій особі. Головними видами цінних паперів є облігації та акції. Облігації - це цінні папери, які засвідчують про внесення їхнім власником грошових коштів і підтверджують

0 0 1 Fзобов'язан ня імітента (акціонерного товариства) покрити йому номінальну вартість у

0 0 1 Fпередбачений термін з оплатою фіксованого відсот ка, якщо інше не передбачено

умовами. Акції - це цінні папери без визначеного терміну обігу, які свідчать про внесення 0 0 1 Fпевно го паю до статутного фонду, визначають можливість управління ними, дають право

на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також участь у розділі майна у разі 0 0 1 F

0 0 1 Fліквідації акціо нерного товариства. Акції, які випускають в обіг, бувають різно го виду

і різної категорії (привілейовані, прості, іменні, закриті, акумулюючі та ін.). 0 0 1 FОсобливим видом державних цінних паперів, які засвідчу ють право власника на

0 0 1 Fбезоплатне одержання у процесі привати зації частки майна державних підприємств,

0 0 1 Fдержавного житлово го фонду, земельного фонду, є приватизаційні папери. Вони

0 0 1 Fмо жуть бути лише іменними.

0 0 1 FДля оплати придбаних об'єктів приватизації поряд з грошо вими коштами на

0 0 1 Fспеціальних приватизаційних рахунках грома дян України застосовують приватизаційні

майнові сертифікати. До випуску приватизаційних майнових сертифікатів зазначені 0 0 1 Fплатежі ведуть з приватизаційних депозитних рахунків грома дян. Ці рахунки

0 0 1 Fвідкривають на суму номінальної вартості прива тизаційного майнового сертифіката.

Державна підтримка малого підприємництва Розвиток та підтримка підприємництва в сучасних умовах є одним із пріоритетів

державної економічної політики. З цією метою Кабінет Міністрів України прийняв 0 0 1 Fпостанову від З квітня 1996 р. № 404 "Про концепцію державної політики роз витку

малого підприємництва". 0 0 1 FНезважаючи на низку заходів для стимулювання підприєм ництва, вжитих на

державному рівні, зростання ділової активності малого бізнесу відбувається повільно. Наразі немає дієвої системи фінансування, кредитування та страхування малого

бізнесу. Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингову систему співробітництва малого і великого

0 0 1 Fпідприємництва з метою формування договірних взаємовідно син між ними, відродження

виробництва, гуртово-роздрібної торгівлі та сфери обслуговування, залучення 0 0 1 Fматеріально-фінан сових ресурсів і використання навиків роботи кваліфікованих

спеціалістів. 0 0 1 FУ містах зростання кількості малих підприємств (МП) зумо вило створення

регіональних центрів. Адже жодному із діючих МП не під силу мати, наприклад, свій обчислювальний центр та інші об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури.

0 0 1 FОб'єднан ня їхніх зусиль дасть змогу вирішити цю проблему.

Становлення малого бізнесу без надання пільгової допомоги у формуванні 0 0 1 Fстартового капіталу на підставі оцінки інвестицій ної обґрунтованості бізнес-планів є

проблематичним. Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах 0 0 1 Fсвідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, узгод ження,

комбінування різних форм, методів, засобів регулювання і підтримки, головними серед 0 0 1 Fяких є: фінансово-кредитна підтрим ка, яка передбачає прямі гарантовані позики, цільове

0 0 1 F

0 0 1 Fсубсидію вання, пільгове кредитування, гарантії перед кредитними товари ствами,

0 0 1 Fцільове бюджетне фінансування, створення різних кре дитно-фінансових та

0 0 1 Fінвестиційних організацій; сприятлива по даткова політика, яка передбачає формування

0 0 1 Fсистеми пільгового оподаткування, надання права прискореної амортизації і вилучен ня

0 0 1 Fамортизаційних відрахувань з об'єктів оподаткування; інфор маційно-консультативна

підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговування, надання консультативної допомоги з усіх питань становлення і функціонування малих бізнесових структур;

0 0 1 F

0 0 1 Fорга нізаційно-управлінська підтримка - технологічне навчання, до помога в

інноваційній сфері, технічна допомога. 0 0 1 FПерелічені форми і засоби сприяння розвитку малого бізне су в більшості країн

0 0 1 Fпередбачені державними програмами, спря мованими на підтримку і стимулювання

розвитку МП. Несистемність та непослідовність дій на підтримку малого бізнесу в Україні зумовили повільні темпи його розвитку. Тому Президент України указом від 12 травня 1998р., №456/98 "Про державну підтримку малого підприємництва" визначив таке.

1. 0 01 F Вважати підтримку малого підприємництва одним з най важливіших завдань 0 0 1 Fдержавної політики, яку вести за такими на прямами:

•формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва; • створення сприятливих умов для використання суб'єктами малого

0 0 1 Fпідприємництва державних фінансових, матеріально-тех нічних та інформаційних

ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій; • запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; • 0 01 Fудосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення ква ліфікації кадрів для

суб'єктів малого підприємництва; •фінансова підтримка інноваційних проектів.

2. Державна підтримка малого підприємництва ведеться згідно з державною та регіональними програмами підтримки малого підприємництва, які затверджують відповідно до законодавства.

0 0 1 FДержавна та регіональні програми підтримки малого підпри ємництва спрямовані

на реалізацію таких головних заходів: • удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку і підтримки малого

підприємництва; •фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва; • 0 01 Fстворення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультацій них та

інформаційних систем тощо; • 0 01 Fудосконалення системи підготовки, перепідготовки і підви щення кваліфікації

кадрів для малого підприємництва; • 0 01 Fстворення сприятливих умов для залучення до підприємниць кої діяльності

соціальне незахищених категорій населення -інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних тощо;

• сприяння в отриманні суб'єктами малого підприємництва приміщень (будівель), 0 0 1 Fобладнання, потрібних для ведення підпри ємницької діяльності, а також

інформаційних матеріалів; • 0 01 Fзалучення суб'єктів малого підприємництва до виконання на уково-технічних і

0 0 1 Fсоціально-економічних програм, поставок про дукції (робіт, послуг) для державних

потреб; • 0 01 Fфінансового забезпечення програм підтримки малого підпри ємництва з коштів

0 0 1 Fдержавного та місцевих бюджетів, позабюд жетних коштів, у тому числі, одержаних

0 0 1 Fвід приватизації держав ного майна та інших джерел фінансування.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва 0 0 1 Fвизначений у видатковій частині Державного бюд жету України та Державній програмі

0 0 1 Fприватизації. Розпорядни ком цих коштів є Державний комітет України з питань розвитку

підприємництва. Державну підтримку малого підприємництва забезпечують Державний комітет

України з питань розвитку підприємництва, інші центральні та місцеві органи виконавчої 0 0 1 Fвлади, органи місце вого самоврядування.

0 0 1 FОрганам державної влади та місцевого самоврядування ре комендовано виділяти

для підтримки малого підприємництва кошти у розмірі не менше 0,5 % річних доходів 0 0 1 Fвідповідних бюд жетів.

До Закону України "Про підприємництво" внесено низку змін, зокрема, щодо 0 0 1 Fсуб'єктів малого підприємництва. На підставі цьо го Закону суб'єктом малого

0 0 1 Fпідприємництва є юридична або фізич на особа, яка займається підприємницькою

0 0 1 Fдіяльністю і відпові дає одночасно таким чотирьом вимогам:

• 0 01 Fкількість усіх працівників не перевищує 50 осіб (враховую чи сумісників, контрактників, працівників усіх філій і підрозділів);

• обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн; • 0 01 Fу статутному фонді засновники (учасники) - юридичні осо би, які самі не є

суб'єктами малого підприємництва - можуть мати частку не більше 25%; • 0 01 Fсуб'єктом малого підприємництва не може бути довірче то вариство, страхова

компанія, банк, інша фінансово-кредитна та небанківська фінансова установа. Введено також поняття мікропідприємства, яким є суб'єкт малого підприємництва, у

якого всіх працівників не більше 10 осіб, а обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) - не більше 250 тис. грн. за рік.

0 0 1 FМіністерство економіки України 30 вересня 1998 р. на вико нання відповідного

указу Президента затвердило Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку для суб'єктів малого 0 01 Fбізнесу, які оберуть спрощене оподаткування. Ця форма передба чає два варіанти;

1) просту форму бухгалтерського обліку; 2) форму бухгалтерського обліку з веденням реєстрів обліку. Проста форма бухгалтерського обліку, передбачає ведення Книги обліку

0 0 1 Fгосподарських операцій і Відомості обліку заробіт ної плати, тоді як друга - ведення

дев'яти реєстрів. Проста форма дає змогу за один робочий прийом виконати 0 0 1 Fхронологічний і сис тематичний запис господарських операцій, отримати в одному

0 0 1 Fреєстрі дані для складання бухгалтерської звітності, використо вуючи метод подвійного

0 0 1 Fзаписування й документування. Реаліза ція продукції, товарів, робіт і послуг у цій формі

відображена за єдиним принципом нарахування - після відвантаження готової продукції, товарів, підписання документів про виконані роботи і надані послуги.

Суб'єкти малого бізнесу не зобов'язані вести облік витрат за статтями калькуляції, видами продукції, робіт і послуг, у розрізі місць виникнення витрат та ін.

0 0 1 FТой суб'єкт малого бізнесу, який обрав спрощене оподатку вання доходів на підставі

єдиного податку, є платником податку на додану вартість, однак не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

•податку на прибуток;

•податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

•плати за землю; • збору за спеціальне використання природних ресурсів; • збору до Фонду Чорнобиля; • збору до Державного інноваційного фонду; • збору на обов'язкове соціальне страхування; • відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію ремонт і утримання

автомобільних доріг загального користування України; • комунального податку; •податку на промисел; • збору на відрахування до Пенсійного фонду; • збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; • внесків до фонду соціального захисту інвалідів.

У сучасних умовах підприємства малого і середнього бізнесу функціонують при 0 0 1 Fнедосконалому нормативно-правовому забезпе ченні. Деякі види діяльності малого

0 0 1 Fпідприємництва надмірно рег ламентовані чинними нормами законодавства, що

0 0 1 Fнегативно впли ває на економічний та фінансовий стан таких підприємств.

Використана література

1. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – Львів: “Українські технології”, 1999. – 640 с.

2. Дідівська Л., Головко Л. Державне регулювання економіки. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.

комментарии (0)
Здесь пока нет комментариев
Ваш комментарий может быть первым
Это только предварительный просмотр
3 страница на 10 страницах
Скачать документ