Звіт з електрорадіо монтажної практики для спеціальності 5.091504 (Зделано в Сумах) доклад по новому или неперечисленному предмету на украинском языке скачать бесплатно Электро радио монтажная практика транзистор елементи складання робота як від їх, Упражнения и задачи из Электронная инженерия. Moscow State University
refbank19322
refbank1932211 апреля 2017 г.

Звіт з електрорадіо монтажної практики для спеціальності 5.091504 (Зделано в Сумах) доклад по новому или неперечисленному предмету на украинском языке скачать бесплатно Электро радио монтажная практика транзистор елементи складання робота як від їх, Упражнения и задачи из Электронная инженерия. Moscow State University

DOC (1 MB)
136 страница
8Количество скачиваний
687Количество просмотров
Описание
Звіт з електрорадіо монтажної практики для спеціальності 5.091504 (Зделано в Сумах) доклад по новому или неперечисленному предмету на украинском языке скачать бесплатно Электро радио монтажная практика транзистор елемент...
20 баллов
Количество баллов, необходимое для скачивания
этого документа
Скачать документ
Предварительный просмотр3 страница / 136

Это только предварительный просмотр

3 страница на 136 страницах

Скачать документ

Это только предварительный просмотр

3 страница на 136 страницах

Скачать документ

Это только предварительный просмотр

3 страница на 136 страницах

Скачать документ

Это только предварительный просмотр

3 страница на 136 страницах

Скачать документ

ЗМІСТ:

І. Організаційні питання. Електромонтажна практика, задачі, порядок

проведення, зміст. Учбові майстерні, їх обладнання, правила внутрішнього

розпорядку. Правила техніки безпеки при виконанні радіомонтажних та

електрорадіомонтажних робіт.

І І. Електромонтажний інструмент та правила користування ним.

Техніка безпеки при роботі з інструментом. Типи і призначення

електромонтажного інструменту, інструкції по використанню.

Практична робота №2 „Підготовка електромонтажного інструменту до

роботи та відпрацювання навичок роботи.”

І І І. Матеріали, які використовуються для електромонтажних робіт.

Чорні метали та вироби з них (електромонтажні конструкції, провода, шини).

Кольорові метали та вироби з них. Ізоляційні матеріали. Пластмасові та

пружні прикладаючі вироби. Припої та флюси.

Практична робота №3 „Паяння конструкційних матеріалів”

IV. Елементи схем, умовні позначення на електричних схемах.

Правила монтажу резисторів, конденсаторів. Маркування та застосування в

принципових схемах.

Практична робота №4 „Фермовка, лудіння, встановлення та монтаж

резисторів і конденсаторів”

V. Елементи схем, умовні позначення електричних схем. Котушки

індуктивності та дроселів. Застосування в електричних схемах. Розрахунок та

встановлення котушок індуктивності.

VI. Елементи схем, умовні позначення на електричних схемах:

Маркування діодів. Біполярних транзисторів. Польових транзисторів.

Напівпровідникових приладів. Одноперехідних транзисторів.

Практична робота №6 «Формовка, лудіння, встановлення та пайка

діодів і транзисторів, світлодіодів, фоторезисторів.»

VII. Елементи схем, умовні позначення на електричних схемах.

Мікросхеми, їх застосування в принципових схемах, їх конструкційні

особливості.

Практична робота №7 «Встановлення та пайка інтегральних

мікросхем»

VIII. Розробка електричного пристрою за принциповою схемою. Умови

позначення на принципових схемах.

Практична робота №8. „Розробка та виготовлення друкованої плати за

принциповою схемою”.

IX. Електромонтажні з’єднання і монтаж елементів. Друкований

монтаж. Монтаж елементів апаратури.

Практична робота №9„Демонтаж на друкованій платі”.

Х. Електромонтажні з’єднання і монтаж елементів. Особливості

використання різних електромонтажних з’єднань. Навісний монтаж.

Провідниковий монтаж на макетній платі.

ХІ. Електромонтажні з’єднання і монтаж елементів. Умовне

позначення коаксіальних кабелів, маркування, правила монтажу.

ХІІ. Трансформатор. Розрахунок. Виготовлення.

ХІII. Індивідуальне завдання.

ХIV. Висновок. Список використаної літератури.

І.Орнізаційне зайняття. Електромонтажна практика її мета. задачі. порядок

проведення. зміст. Учбові майстерні їх обладнання. Правила внутрішнього

розпорядку. Правила техніки безпеки при виконанні електромонтажних

робіт.

Правила техніки безпеки на електромонтажній дільниці: 1. Не вмикати джерела живлення без дозволу викладача.

2. Виконуйте збирання електричних ланцюгів, монтаж та ремонт

електричних приладів лише при виключеному джерелі живлення.

3. Перевіряйте наявність напруги на джерелі живлення або інших

устаткуваннях за допомогою контрольної лампи чи покажчик напруги.

4. Слідкуйте, щоб ізоляція проводів була непошкодженою, а на кінцях були

наконечники. При збиранні електричного ланцюга провідники

розміщуйте акуратно, а наконечники щільно затискайте клемою.

5. Виконуючи електротехнічні роботи, слідкуйте, щоб випадково не

доторкнутися до оголених струмопровідних частин, що знаходяться під

напругою.

6. Не допускається торкання до клем конденсаторів навіть після вимкнення

живлення. Їх спочатку потрібно розрядити.

7. Після закінчення роботи вимкніть джерело живлення і розберіть ланцюг.

8. Заміну запобіжників у щитах, приладах та апаратах виконувати з

дозволу викладача та при вимкнутому джерелі живлення.

9. Виявивши пошкодження в електричних пристроях, які знаходяться під

дією напруги, треба негайно вимкнути живлення та повідомити

викладача.

Обладнання учбової майстерні: 1. Столи електромонтажні;

2. Електроприлади;

3. Електромонтажний інструмент;

4. Вимірювальні прилади;

5. Засоби освітлення.

Інструктажі з техніки безпеки

Мета інструктажу: навчити студента правильно й безпечно виконувати свої

трудові обов’язки.

Електромонтажна майстерня відповідає ПУЕ (правила і умови

електробезпеки) і відноситься до приміщень з підвищеною небезпеки, тому до

роботи в таких приміщеннях допускаються студенти, які пройшли певний

інструктаж.

Інструктажі за часом і характером проведення:

вступний – проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу

незалежно від їх освіти, стажу і посади; з працівниками, які знаходяться у

відрядженні на підприємстві, беруть участь у виробничому процесі; з водіями

транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства; з

учнями, вихованцями та студентами навчальних закладів перед початком

трудового й професійного навчання у майстернях, на полігонах;

первинний – проводиться на робочому місці до початку роботи з

новоприйнятими працівниками, або з працівником, який буде виконувати нову

для нього роботу; студентами, учнями та вихованцями перед роботою в

майстернях, лабораторіях. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або

з групою осіб спільного фаху;

повторний – проводять на робочому місці з усіма працівниками: на роботі

з підвищеною небезпекою – 1 раз на квартал; на інших роботах – 1 раз в 6

місяців;

позаплановий – із працівником на робочому місці:

1) при введені в дію нових або змінених нормативних актів про

охорону праці;

2) при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування,

приладів та інструментів вихідної сировини, матеріалів та інших факторів,

впливають на охорону праці;

3) при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до

травми, отруєння, або аварії;

4) на вимогу працівника органу державного нагляду, або вищої державної

чи господарчої організації при виявлені недостатнього знання працівниками

безпечних прийомів праці і нормативних актів по охороні праці ;

5) при перерві в роботі працівника більш ніж 30 календарних днів (для робіт

із підвищеною небезпекою), для решти робіт понад 60 днів;

– цільовий – із працівниками:

1) при виконанні разових робіт, що не пов’язані безпосередньо з основними

роботами працівника;

2) при ліквідації аварій або стихійних лих;

3) при виконанні робіт, що оформлюються нарядом-допуском, письмовим

дозволом та іншими документами;

4) у разі екскурсій або організації масових заходів з учнями та студентами.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допускам, або іншою

документацією, що дозволяє проведення робіт.

Усі роботи студенти виконують під наглядом і з дозволу викладача.

Перед кожним заняттям проводиться додатковий інструктаж по техніці

безпеки з урахуванням специфіки робіт.

І І. Електромонтажний інструмент та правила користування ним.

ТЕХНіКА БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТі З ІНСТРУМЕНТОМ. ТИПИ Й

ПРИЗНАЧЕННЯ ІНСТРУМЕНТА.

1. Радіо-монтажник повинен користуватися тільки справним інструментом.

Кожен інструмент на столі повинен мати своє визначне місце.

2. Паяльник треба класти на підставку.

3. Ступінь нагрітості паяльника визначати на припої, а не навпомацки. При

паянні слід підтримувати їх пінцетом.

4. Очищувати паяльник від залишкового припою необхідно шляхом

доторкнення його жала до каніфолі, припою, а не встряхуванням.

5. Про включення високої напруги повинна бути сигналізація в полі зору

монтажника.

6. Наявність напруги визначати за допомогою приладів.

7. Не можна блокувальні контакти апаратури замикати проволокою, або

іншим стороннім предметом.

8. Не можна працювати при несправній блокіровці. Відкриті струмоведучі

дроти повинні бути добре видимі.

9. Не залишати під напругою відкритий монтаж більше того часу, який

необхідний для наладки або регулювання. Залишаючи робоче місце

необхідно вимикати напругу.

10. Слідкувати за справністю заземлення.

11. Не виконувати монтажні роботи в апаратурі під напругою.

13. При регулюванні апаратури під струмом не слід торкатися другою рукою

металевих частин тому, що це може призвести до замикання.

14. Слід тримати руки сухими. Під ногами та стільцем треба мати гумовий

килимок.

15. На робочому місті не повинно бути нічого зайвого.

Інструмент:

– бокорізи – призначені для пере різання дроту у важко доступних місцях;

плоскогубці – призначенні для захвату та згинання дроту та дрібних

деталей у важко доступних місцях;

круглогубці – призначенні для захвату та вигинання кінців дроту;

пінцет – призначений для підтримання кінців дроту і зависних деталей

при пайці;

електропаяльник:

Підготовка електрично-монтажного інструменту до роботи.

В залежності від роботи, яку потрібно виконати, для пайки треба вибрати

паяльник, його вибір залежить від характеру пайки. Для пайки великогабаритних

деталей і дротів великого перерізу необхідний паяльник потужністю Р = 90 Вт і

більше. При монтажі лампових телерадіоапаратури зручно користуватись

паяльником Р = 45–60 Вт. Малогабаритну апаратуру з друкованими платами

монтують паяльником Р = 25–40 Вт. Для пайки використовують каніфоль або

30% розчин каніфолі у спирті. Для радіомонтажу найчастіше використовують

олов’яно-свинцеві припої ПОСТ-40 для лампового, ПОСТ-61 для НП.

Підготовка паяльника до роботи:

Робоча частина паяльника повинна бути залуженою. Роблять це так:

зачищають кінець жала розігрітого паяльника напилком і опускають в каніфоль.

Потім розплавляють паяльником припой і натирають кінець жала до тих пір доки

робоча частина не покриється тонким шаром припою. Таким жало паяльника

повинно бути завжди. У процесі роботи для очищення жала можна

використовувати бавовняну тканину, по якій проводять робочою частиною

паяльника для її очищення.

Практична робота №2

Підготовка електромонтажного інструменту до роботи та

відпрацювання навичок роботи з ним

Перед початком заняття підготував робоче місце до роботи. Переконався в

наявності інструментів та матеріалів і, що не пошкоджена ізоляція проводів.

Необхідно мати: електричний паяльник потужністю від 25 до 40 Вт, голку для

випаювання мікросхем, пінцет для того, щоб тримати радіоелементи при

демонтажі, а також схему.

Роботу почав після вказівки викладача і після того, як була включена витяжка.

Ступінь нагрітості паяльника визначив піднісши його до припою.

Потрібно було із даної схеми випаяти якомога більше радіоелементів таких як

резистори, конденсатори, діоди, транзистори, тригери, мікросхеми.

Процес демонтажу:

1) взяв пінцетом радіодеталь, яку необхідно випаяти (резистор, конденсатор,

діод, транзистор), на зворотньому боці схеми розігрів припой паяльником і

обережно демонтував її;

2) при демонтажі мікросхеми взяв її пінцетом і обережно ніжку за ніжкою

демонтував її за допомогою голки, при цьому мікросхема вважається

непошкодженою, якщо не зламана жодна з її ніжок

Показав демонтовані радіоелементи викладачу.

По закінченню заняття вимкнув паяльник, прибрав робоче місце.

І І І. Матеріали, які використовуються для електромонтажних

робіт: чорні метали і вироби з них (електромонтажні конструкції,

проводи, шини, заземлення). Кольорові метали та вироби з них

(трубопроводи, проводи, кабелі). Ізоляційні матеріали (лаки, емалі,

фарби). Припої та флюси.

Дуже складною задачею є правильний вибір матеріалу для тих чи інших

цілей, який визначається в першу чергу сукупністю його електричних,

механічних, магнітних, теплових і фізико – хімічних властивостей. Ці

властивості кількісно оцінюють за допомогою величин, які називають

характеристиками матеріалу. Так, механічні властивості радіоматеріалів

оцінюють характеристиками міцності матеріалу. Електричні властивості

матеріалів оцінюють за допомогою величин, які називають електричними

характеристиками.

Згідно електричних і магнітних характеристик всі радіоматеріали можна

розділити на чотири основні групи:

• провідники;

• напівпровідники;

• діелектрики;

• магнітні матеріали.

Провідники – це метали, які володіють високою електропровідністю, яка

обумовлена наявністю в них великої кількості вільних електронів.

Напівпровідники – це матеріали, які володіють меншою електропровідністю,

ніж провідники, так як у них значно менше вільних електронів.

Електропровідність напівпровідників різко зростає при нагріванні, опроміненні

тощо.

Діелектрики – речовини, які володіють незначною електропровідністю,

оскільки у них дуже мало вільних заряджених частинок (електронів та іонів). Ці

частинки з’являються у діелектриків тільки при прикладенні до них підвищеної

напруги. Розрізняють газоподібні (гази), рідкі (масла) і тверді діелектрики.

Магнітні матеріали – речовини, які під дією зовнішнього магнітного поля

можуть намагнічуватись, тобто набувати магнітних властивостей, що

обумовлено будовою цих речовин. Магнітні матеріали здатні концентрувати

магнітну енергію. До магнітних матеріалів відносять деякі метали, їх сплави, а

також феріти.

До металевих провідникових матеріалів пред’являють наступні вимоги. Ці

матеріали повинні володіти високою електропровідністю, достатньою

механічною міцністю, а також пластичністю, яка дозволяє отримувати тонкі

проводи, плівки і фольгу. Поряд з цим провідники повинні бути стійкими проти

окислення киснем повітря. Металічні провідники являють собою речовини

полікристалічної будови, тобто вони складаються із безлічі дрібних кристалів.

Більшість металевих провідників володіють дуже високою електропровідністю,

тобто мають малий електричний опір F 07 2 = 0,0150 – 0,0283 Ом*мм2/м. Це в

більшості випадків чисті метали, які використовують для виготовлення

обмоточних і радіомонтажних проводів і кабелів.

Поряд з цим в радіотехніці застосовують провідники з великим електричним

опором – сплави різних металів. У провідникових (резистивних) сплавів F 0 7 2=0,4–1,5Ом*мм2/м. Ці сплави складають групу провідникових матеріалів з

малим температурним коефіцієнтом опору (ТК F 0 7 2) і застосовуються для

виготовлення проволочних резисторів та інших радіокомпонентів, в невеликому

об’ємі яких треба створити великий електричний опір.

Із провідникових металів в радіоелектроніці головним чином застосовують

мідь, алюміній, срібло і золото, а із сплавів – бронзу, латунь і ковар.

Мідь – головний провідниковий матеріал, який володіє високою

пластичністю, достатньою механічною міцністю і високою електропровідністю.

По електропровідності мідь стоїть на другому місці після срібла. Мідь має

червоно – помаранчевий колір і температуру плавлення 1083 F 0 B 0С. Температурний

коефіцієнт лінійного розширення міді ТКР = 17*10-6 1/ F 0 B 0С.

Бронза – являє собою сплав міді з оловом (олов’яна бронза), алюмінієм

(алюмінієва), берилієм (берилієва) і з іншими легуючими елементами. Марки

бронз позначаються буквами Бр (бронза), за якими йдуть букви і цифри, які

показують, які легуючі елементи і в якій кількості містяться в даній бронзі.

Бронза добре обробляється різанням, тиском і паяється. Із бронзи виготовляють

напівфабрикати – дріт, листи та трубки, із яких виготовляють пружинящі

контакти струмопровідні пружини, контактні частини для штепсельних роз’ємів

та інших конструкційних деталей в радіоапаратах.

Латунь – сплав міді з цинком, у яких найбільший вміст цинку може складати

45% (по масі), але латунь, яка володіє найбільшою пластичністю, містить 30%

цинку і менше. Висока пластичність латуні дозволяє виготовляти з неї гарячою і

холодною прокаткою листи, прутки і дріт. Із листової латуні можна виготовляти

також деталі глибокої штамповки - колпачки, фасонні шайби та ін. Марки

латуней позначаються буквою Л (латунь), за якою йдуть букви і цифри, які

вказують на вміст міді та інших компонентів. Із латуні виготовляють різні

зажими, контакти та деталі для кріплення.

Ковар – сплав нікеля ( 28,7 – 29,2% по масі), кобальта (17,3 – 18%) і заліза –

залишок. Характерною особливістю ковара є близкість значень його

температурного коефіцієнта лінійного розширення ТКР = ( 4,3 - 5,4)*10-6 1/ F 0B 0С

до значень ТКР скла і кераміки в інтервалі температур 20 – 200 F 0B 0С. Це дозволяє

проводити согласовані, герметичні спайки ковара зі склом та керамікою. Густина

ковару – 8350 кг/м3, температура плавлення - 1450 F 0B 0С, електричний опір при

20 F 0B 0С F 07 2 = 0,45 Ом*мм/м2 F 07 3р = 500 – 620 МПа. Ковар добре піддається

пайці та електрозварці, пластичний, що дозволяє отримувати дріт F 0C 6 0,2 – 3 мм,

плівку товщиною 0,1 – 2,5 мм і шириною 70 – 250 мм. Ковар застосовують для

виготовлення корпусів інтегральних схем і напівпровідникових приладів.

Алюміній – являється другим після міді провідниковим матеріалом завдяки

його порівняно великій провідності, доступності і стійкості до корозій. Він

відноситься до групи легких металів оскільки його густина 2700 кг/м3. Тобто він

в 3,3 рази легший за мідь. Алюміній – метал сріблясто – білого кольору з

температурою плавлення 658 F 0B 0С – відрізняється малою твердістю і порівняно

невеликою механічною міцністю при розтягу ( 80 – 180 МПа ). Крім того

алюміній має збільшений в порівнянні з міддю температурний коефіцієнт

лінйного розширення.

Флюси - речовини призначені для розчинення та видалення окисів з

поверхонь спаюваних деталей. Флюс повинен надійно захищати поверхні

спаюваних деталей та припою від окислення в процесі пайки.

Флюси розподіляються на: активні; кислотні та без кислотні; активовані та

антикорозійні.

Обмоточні провода.

Практична робота №3 „Паяння конструкційних матеріалів”

Дуже ефективним способом хоча б не боротьби, так пом'якшення

наслідків є закладення дроту на ручці нижчеописаним способом: Відступіть

приблизно 8-10см від краю ручки паяльника, візьміть дріт і зігнувши його

петлею притисніть до ручки. Вийде своебразная петля.

Потім, петлю зафіксуйте нерухомо декількома шарами ізоляційної

стрічки або скотча. Таким чином ми відсунули "опасный" ділянка далі від

краю ручки і, якщо трапиться перелом, то не складе труднощів зробити

акуратне з’єднання і знов закласти дріт.

I V.Елементи схем, умовні позначення на електричних схемах.

Умовні позначення та правила монтажу резисторів, конденсаторів.

Маркування і застосування.

Умовні позначення на електричних схемах:

Найменування Позначення

Пристрої А

Гучномовець ВА

Телефон (капсуль) ВF

Мікрофон ВМ

П’єзоелемент BQ

Конденсатор С

Мікросхема аналогова інтегральна

Мікросхема цифрова, або логічний елемент DD

Пристрій затримки DТ

Лампа освітлення EL

Запобіжник FU

Генератор, або джерело живлення G

Батарея гальванічних елементів, або акумулятор GB

Пристрої індикації та сигналізації Н

Пристрої звукової сигналізації НА

Індикатор символьний HG

Світлова сигналізація HL

Реле, контакти, пускачі К

Реле часу КТ

Котушка індукційна, або дросель L

Двигун M

Вимірювальний прилад: Р

– Амперметр РА

– Лічильник імпульсів РС

– Частотомір PF

– Омметр PR

– Вольтметр PV

– Ватметр PW

Резистори R

Терморезистор RK (RT)

Варистор RU

Вимикачі, або короткозамикачі Q

Вимикач, або перемикач SA

Вимикач кнопковий SB

Вимикач автоматичний SR

Трансформатор Т

Напівпровідникові прилади V

– Діод, стабілітрон VД

– Транзистор VT

– Теристор VS

– Електровакуумний прилад (лампа) VL

Нтена WA

Контактний з’єднувач Х

Штир ХР

Гніздо XS

Роз’ємне з’єднання ХТ

Електромагніт YA

РЕЗИСТОРИ

Резистор незмінного опору

Резистор змінного опору

Налагоджувальний резистор

Терморезистор

Варистор

КОНДЕНСАТОРИ

Конденсатор

Електролітичний конденсатор (оксидний)

Конденсатор змінної ємності

Налагоджувальний конденсатор

На резисторах вітчизняного виробництва номінальний опір і відхилення від

нього, а якщо дозволений розмір і номінальну потужність розсіювання вказують

у вигляді повного, або скороченого позначення:

Е (Ом) 100Е = К10 = 100R = 100Ω ГОСТ 11.076–69

К (кОм) 100К = М10

М (мОм) 100М

Кодовані зображення встановлюють і для допустимих відхилень опору:

Р F 0B 1 1%

Л F 0B 1 2%

И F 0B 1 5%

С F 0B 1 10%

В F 0B 1 10%

Маркування конденсаторів ГОСТ 2.72–75

П 10пФ = 10

М 10мкФ = 10мк 100Н = М10 = 0,1мкФ

Н 10Н

Маркування транзисторів:

Умовні позначення біполярних транзисторів, випущених до 1964 р.

Складаються з букв (П або МП) та цифр, що визначають тип матеріалу,

допустиму розсіюючу потужність та граничну частоту:

від 1 до 99 – германіеві малопотужні низької частоти;

від 102 до 199 – кремніеві малопотужні низької частоти;

від 201 до 299 – германіеві потужні низької частоти;

від 301 до 399 – кремніеві потужні низької частоти;

від 401 до 499 – германіеві малопотужні високої та надвисокої частоти;

від 501 до 599 – кремніеві малопотужні високої та нодвисокої частоти;

від 601 до 699 – германіеві потужні високої і надвисокої частоти;

від 701 до 799 – креимніеві потужні високої і надвисокої частоти.

Після цифр може стояти буква.

Починаючи з 1964 р. Маркування напівпровідникових приладів проводиться по

ГОСТ 10862 – 64, ГОСТ 10862 – 72.

Конденсатори:

Це елемент із зосередженою електричною ємністю, що утворюєтся двома

або більшою кількістю електродів (обкладок), розділених діалериком

(спеціальним тонким папером, слюдою, керамікою). Єність конденсатора

залежить від розмірів (площі обкладок), відстані між ними і властивостей

діелектрика:

Важливою властивістю конденсатора є те, що для змінного струму він

являє собою опір, величина якого зменшується при зростанні частоти.

Як і резистори, конденсатори поділяються на конденсатори постійної

ємності, конденсатори змінної ємності, підстроєчні і саморегулюючі. Найбільш

поширені конденсатори постійної ємності, їх застосовують у коливальних

контурах, різних фільтрах, а також для розділення ланцюгів постійного і

змінного струмів, як блокувальні елементи.

Конденсатори постійної ємності

Умовне графічне позначення конденсатори постійної ємності - 2

паралельні лінії. Це символізує його основні частини - 2 обкладки і діелектрик

між ними.

Біля позначення конденсатора на схемі звичайно вказують його

номінальну ємність, а іноді і номінальну напругу. Основна одиниця

вимірювання ємності - фарад (Ф) - це ємність такого конденсатора, для зміни

напруги між обкладками якого на 1В йому потрібно надати заряд 1 Кл. Це

дуже велика величина і на практиці не застосовується.

У радіотехніці використовуються конденсатори ємністю від частини пФ

до десятків тисяч мкФ.

Згідно Держстандарту номінальна ємність від 0 до 9999 пФ вказується на

схемах у пФ без позначення одиниць вимірювання; від 10000 пФ до 9999 мкФ

- у мкФ з позначенням одиниці вимірювання (мк).

Повне позначення ємності складається з відповідного числа і одиниці

вимірювання. У скороченому маркуванні одиницю вимірювання ємності

позначають літерами Ц, М, Н. При цьому ємність від 0 до 100 пФ позначають

у пФ, розміщуючи букву П або після числа (якщо воно ціле), або на місці коми

22 пФ - 22П ; 2,2 пФ - 2П2

Ємність від 100 пФ (0,1 нФ) до 0,1 мкФ (100 нФ) позначають у нФ, а вище

0,1 мкФ-у мкФ.

В залежності від типу діелектрика і конструкції конденсатори

характеризуються різним температурним коефіцієнтом ємності, який показує

відносну зміну ємності при зміні температури на 1°. Він може бути

позитивним (при нагріванні ємність зростає) і негативним (при нагріванні

ємність зменшується). По значенню і знаку цього параметра конденсатори

поділяються на групи, яким привласнюються відповідні буквені позначення,

колір забарвлення корпусу.

Як і будь-які провідники конденсатори мають деяку індуктивність. Вона

тим більша, чим довші і тонші виводи, чим більші розміри його обкладок,

внутрішніх з'єднувальних провідників. Найбільшою індуктивністю володіють

паперові конденсатори, у яких обкладки виконані у вигляді довгих стрічок з

фольги, згорнених разом із діелектриком у рулон круглої або іншої форми

Однак існують паперові конденсатори з малою власною індуктивністю, в яких

смуги фольги сполучені з виводами не в одному, а в багатьох місцях. 0 0 1 FДосягається це або смужками фольги, що включа ються до рулону при

намотуванні, або зміщенням смуг (обкладок) до протилежних кінців рулону,

їх про пайці.

Для захисту від перешкод, які можуть проникати в прилад через ланцюги

живлення і навпаки, а також для різного блокування використовують так звані

прохідні конденсатори. Такий конденсатор має 3 виводи, 2 з яких являють

собою суцільний струмопровідний стержень, що проходить через корпус

конденсатора. До цього стержня приєднана одна з обкладок конденсатора.

Третім виводом є металевий корпус, з яким сполучена друга обкладка. Корпус

прохідного конденсатора закріплюють безпосередньо на екрані, а

струмоведучі дроти приєднують до його середнього виводу. Завдяки такій

конструкції струми високої частоти замикаються на екрані, в той же час

постійні струми проходять без перешкод.

Правила монтажу резисторів, Конденсаторів. 1. Перед початком монтажу необхідно перевірити електромонтажний

інструмент.

2. Провести необхідні підготування до виконуваних робіт.

3. Провести залуження друкованої плати і виводів елементів.

4. Обмеження часу при пайці встановлюється в описання схеми або якщо

не вказані то 2–3 секунди.

5. Після закінчення робіт необхідно прибрати робоче місце, виключити

паяльник дочекатися його охолодження і зібрати електромонтажний

інструмент.

Колір знаку Перша

цифра

Друга

цифра

Третя

цифра

Множник в % Допуск

Серебристий - - - 10-2 10

Золотистий - - - 10-1 5

Чорний - 0 - 1 -

Коричневий 1 1 1 10 1

Червоний 2 2 2 102 2

Рожевий 3 3 3 103 -

Жовтий 4 4 4 104 -

Зелений 5 5 5 105 0,5

Блакитний 6 6 6 106 0,25

Фіолетовий 7 7 7 107 0,1

Сірий 8 8 8 108 0,05

Білий 9 9 9 109 -

Рік буква Рік буква Рік буква Рік буква Рік буква

1985 T 1990 A 1995 F 2000 M 2005 T

1986 U 1991 B 1996 H 2001 N 2006 U

1987 V 1992 C 1997 J 2002 P 2007 V

1988 W 1993 D 1998 K 2003 R 2008 W

1989 X 1994 E 1999 L 2004 S 2009 X

Практична робота №4

Лудіння, встановлення та монтаж резисторів і конденсаторів

Підготував робоче місце. Перед роботою впевнився, що працює витяжка,

непошкоджена ізоляція електропроводів. Необхідно мати: електричний паяльник

потужністю 25 – 40 Вт, пінцет для тримання радіоелементів, провідники

(одножильні), радіоелементи (резистори, конденсатори, діоди), каніфоль,

припой.

Мета роботи: спаяти радіоелементи з провідниками, при цьому важливою

умовою є охайність пайки.

Процес роботи: залудив радіоелемент (резистор, конденсатор, діод) і

оголену частину провідника за допомогою каніфолі, потім їх спаяв. Необхідно

врахувавати, що треба використати якомога менше матеріалів.

По закінченню роботи вимкнув паяльник, обладнання і матеріали поклав на

свої місця.

Показав викладачу спаяні радіоелементи з провідниками.

Прибрав робоче місце.

V.Елементи схем, умовні позначення на електричних схемах.

Умовні позначення та правила монтажу котушки індуктивності та

дроселів. Розрахунок та встановлення котушок індуктивності.

До високочастотних відносять катушки, які працюють на частотах більше, ніж

100 кГц. Основними параметрами катушки є: індуктивність, добротність,

власна ємність, температурний коефіцієнт індуктивності (ТКІ).

Добротність катушки QL визначається відношенням її індуктивного опору

до еквівалентного опору втрат r: QL = ωL r.

Величина QL (при заданій індуктивності) залежить в основному від

конструктивного виконання катушки і буває порядком 40 – 200. В деяких

спеціальних катушках добротність досягає великого значення. Підвищенню

добротності способствує збільшення діаметра провода обмотки, виготовлення

каркасу із спеціального радіочастотного матеріалу (полістирола, радіофарфора

і т.д.) або безкаркасна намотка.

Власна ємність виникає в результаті близького розміщення сусідніх витків

провода. Дія сумарної власної ємності аналогічна паралелному підключенню

до катушки конденсатора, що вбільшості випадків небажано. Величина

власної ємності катушки залежить від її розмірів і способу намотки.

Температурний коефіцієнт індуктивності (ТКІ) показує відносну зміну

велични індуктвності катушки (∆L/L) при зміні температури оточуючого

середовища на 1°С. Чим менша величина температурного коефіцієнта

індуктивності, тим стабільніше працює катушка. Застосовуючи спеціальні

міри (наприклад, виготовлення виків методом „впалювання” в керамічний

каркас), можна отримати температурний коефіцієнт індуктивності порядка (8

– 20)*10 -6 .

У високочастотних катушках, які працюють на частотах більше, ніж 1 – 1,5

МГц (індуктивність до 100 мкГ), звичайно обмотка на каркасі розміщується в

один шар.

комментарии (0)

Здесь пока нет комментариев

Ваш комментарий может быть первым

Это только предварительный просмотр

3 страница на 136 страницах

Скачать документ